Клоака та проходження модерації в 2025: як уникнути бану в Facebook та Google

Робота з сірими вертикалями в арбітражі – це вічне протистояння модерації Facebook, Google та інших платформ. Ще вчора на старті рекламної кампанії зв’язка показувала гарну динаміку та перспективу шаленого ROI, а вже наступного дня всі акаунти пачками почали ловити реджекти, фрізи та відлітати в перманентний бан. У 2025 році ця гра продовжує перетворюватися на справжню технологічну війну. Нейромережі рекламних майданчиків змагаються з інструментами байєрів, антифрод-системи стали розумнішими, а боти навчилися напрочуд точно імітувати поведінку реальних людей. Спроба пролити гемблу, нутру чи крипту напряму – це вже не просто ризик, а гарантована втрата акаунтів, бюджету і дорогоцінного часу.

Але вихід є, і полягає він у грамотному технічному підході. Йдеться про клоакінг.  Але що таке клоака в арбітражі? Це не просто якась чарівна кнопка, а ціла інфраструктура, що дозволяє показувати модераторам один контент, а цільовим користувачам – зовсім інший. Нижче розберемо, як правильно побудувати всю схему від доменів до фільтрів, щоб кампанії жили довго і приносили стабільний профіт, а не головний біль.

Щоб краще розібратися в нюансах роботи сучасних клоакінг-рішень, ми поставили кілька запитань Івану, представнику популярного сервісу Cloaking.House. З детальним оглядом Cloaking.House можна однайомитись в на сторінці сервісу.

Клоака в арбітражі – два обличчя однієї реклами

В основі будь-якої схеми клоакінгу лежить принцип подвійного лендингу. Це фундамент, на якому тримається вся конструкція. У вас завжди є дві абсолютно різні сторінки для одного потоку трафіку, і кожна виконує свою унікальну роль.

Black Page

Це і є справжній лендинг з оффером. Можна сказати, що це серце воронки. Саме та сторінка, яка порушує всі мислимі й немислимі правила рекламних мереж. Тут ви розміщуєте казино з гучними закликами до реєстрації, диво-пігулки для схуднення з нереальними обіцянками, чи черговий «надприбутковий» інвестпроєкт. Саме на цій сторінці користувач має зробити цільову дію: зареєструватися, купити, внести депозит. Якість та агресивність Black Page напряму впливають на конверсію. Це поле для вашої маркетингової творчості, де можна і потрібно використовувати найсміливіші тригери, адже модератор сюди ніколи не потрапить (за ідеальних умов та правильних налаштувань). Головне – щоб обіцянки на лендингу збігалися з тим, що було в креативі, інакше користувач просто піде, а клік буде дорогий, але некорисний.

White Page

А це – те саме прикриття для рекламної кампанії. Максимально нейтральна та безневинна сторінка, яка повністю відповідає правилам майданчика і не викликає жодних підозр. Часто це просто інформаційна «вітрина», блог на суміжну тему або навіть простий односторінковий сайт. Для гемблінгу це може бути сайт з оглядом настільних ігор чи мобільних аркад, для нутри – блог про здорове харчування та рецепти, а для крипти — статті про технологію блокчейн.

Головне правило, яке повторюють досвідчені арбітражники: «вайт» має бути кришталево чистим і виглядати живим. Жодних тригерних слів («виграш», «заробіток», «схуднення»), натяків на реальний оффер чи агресивних закликів. Ба більше, наприклад, з квітня 2025 року, алгоритми Google Ads почали прискипливіше аналізувати лендинги та прелендинги на предмет інтеграцій прямих посилань, які можуть вести на сайти з азартними іграми та соціальними казино.

В ідеалі «вайт» – це максимально нудна і нецікава для реального користувача сторінка. З досвіду деяких арбітражників, в окремих випадках, заливаючи на гемблінг-офери, модераторів Facebook можна відправляти навіть на сайт звичайного магазину меблів, що в певний період гарантувало проходження перевірки. Важливо, щоб сторінка мала всі атрибути реального сайту: унікальний текст (який сьогодні можна згенерувати через AI і відредагувати), сторінки «Політика конфіденційності» та «Контакти», швидке завантаження та адаптивність під мобільні пристрої. Варто зазначити, що з AI генерується не лише текстова складова ленду, а й можна генерувати кінцеву версію «вайту». Наприклад, такий генератор White Page вже інтегрований в функціонал сервісу Cloaking.House. 

Потрібно розуміти, що боти перевіряють і технічні аспекти, тому сайт на безкоштовному конструкторі з купою помилок у коді може викликати підозри.

White Page — це, без перебільшення, половина успіху. Чи є у вас інсайди, які типи вайтів зараз найкраще «їдять» роботи популярних сорсів, як от Google Ads та FB? Можливо, це вже давно не сторінки про погоду чи рецепти, новини про інвестиції, а щось більш складне й технологічне? Наприклад, простенькі PWA-застосунки чи квізи?

Раніше достатньо було зробити сторінку з погодою чи рецептами — сьогодні цього вже недостатньо. Боти навчилися швидко розпізнавати «типові заглушки».

Ми зробили акцент на динамічних White Page, які автоматично адаптуються під гео, пристрій та мову користувача. Завдяки цьому сторінка виглядає максимально правдоподібною і для модератора, і для реальної людини.

Стратегія доменів: чому одного критично мало

Для максимальної безпеки «білу» та «чорну» сторінки прийнято розносити по різних доменах. Це не просто рекомендація, а життєва необхідність. Такий підхід ускладнює їх зв’язування та викриття всієї схеми антифрод-системами. Якщо забанять один домен, інший залишиться цілим. Але варто зазначити, що багато хто з досвідчених вебмайстрів навпаки дотримується думки, що black і white-сторінку можна без негативних наслідків для РК тримати на одному сервері, але просто у різних директивах.

Домени для White Page

Тут домен має бути чистим, як сльоза немовляти, без поганої історії та санкцій. Зазвичай використовують два підходи:

1. Свіжозареєстрований домен. Купується новий домен з нейтральною назвою (.com, .net, .org викликають більше довіри), наповнюється кількома унікальними статтями, щоб створити видимість звичайного сайту. Це найпопулярніший і найнадійніший варіант;
2. Дроп-домен з історією. Викуповується старий домен, який вже має певний траст з боку пошукових систем. Це може трохи підвищити шанси на успішну модерацію, але вимагає ретельної перевірки історії домену через сервіси на кшталт archive.org (Wayback Machine), щоб переконатись, що раніше на ньому не було спаму чи забороненого контенту. Також варто перевірити профіль посилань – якщо на домен посилаються тисячі китайських форумів, це поганий знак.

Домени для Black Page

Для «чорного» лендингу також бажано використовувати окремий домен, який часто є «витратним матеріалом» і змінюється «на льоту» через сервіси клоакінгу. Деякі арбітражники вважають, що домени в зоні .com викликають більше довіри у антифрод-систем, ніж дешеві варіанти на кшталт .site чи .xyz, хоча це і не догма. Найбільш надійною є власна інфраструктура з двома повністю незалежними доменами на різних хостингах і, в ідеалі, у різних реєстраторів. Це створює додатковий рівень захисту вашої зв’язки. Є і ті веби, які заморочуються навіть над тим, щоб ці лендинги були підключені до різних профілів Cloudflare, аби пари NS-серверів були унікальними (насправді, за даними GitHub, Cloudflare має лише близько 900 серверів).

Кілька актуальних методів обходу модерації Facebook на рівні креативів

На відміну від Google, де головне – технічний траст, Facebook – це справжня битва на рівні креативів. Його нейромережі аналізують кожну деталь: від прев’ю відео до звукової доріжки. Але й тут є свої хитрощі, які дозволяють просунути навіть доволі жорсткі арбітражні оголошення.

Головний принцип, який працює сьогодні – це «розбавлення». Суть проста: ми змушуємо нейромережу аналізувати не один ваш «сірий» креатив, а цілу пачку контенту, де більшість – абсолютно «біла». Це значно знижує ймовірність бану. Ось як це працює на практиці:

Найпростіший приклад – карусель. На перше місце ставимо наш основний, «сірий» креатив, а на інші 4–5 слотів завантажуємо нейтральні тематичні картинки. Головне – вимкнути оптимізацію креативів, щоб ваш основний завжди показувався першим.

Схожий трюк працює з плейсментами. В основному місці показу (наприклад, стрічка FB) ми ставимо наш креатив, а для всіх другорядних та дешевих плейсментів (на кшталт Messenger Inbox чи Instagram Search Results) через редагування замінюємо його на «білі» картинки. Модерація бачить оголошення в комплексі як переважно «біле» і з високою ймовірністю пропускає його.

Для відео є ще більш витончені методи. Наприклад, «миготливий креатив»: під час монтажу кожні 5–6 кадрів вставляється біла заливка довжиною в 1 кадр. Таке мерехтіння збиває алгоритми аналізу з пантелику і не дає їм коректно розпізнати, що відбувається на відео. Іноді проблема в одному конкретному кадрі. Був кейс, коли ролик не пропускали через 7-секундну вставку з ведучою новин, а після її скорочення до 4 секунд модерація дала зелене світло.

І не забувайте про базу – Fan Page. Перед запуском «сірої» кампанії обов’язково прогрійте її тиждень, зливаючи по $1-2 на день на рекламу абсолютно «білих» постів. Це значно знижує ризик реджекту на старті.

Особливості роботи технічної кухні  клоакою в Google Ads

Як вже зазначалося раніше, Google – це в першу чергу про технічний траст. Його боти набагато прискіпливіше аналізують домени, швидкість завантаження та чистоту коду. Пролити тут «в лоб» сіру вертикаль – завдання із зірочкою, бо Google не любить сюрпризів. Але технічні рішення, звісно, існують.

Чи простежуються зараз певні ключові тренди у роботі ботів Facebook та Google? Можливо, ви помітили, що вони стали частіше звертати увагу на якісь нові, нетипові патерни за останній рік?

Справді, боти стали агресивнішими: вони аналізують не лише контент, а й поведінкові патерни користувачів. Facebook більше слідкує за консистентністю між креативом і лендингом, Google — за унікальністю та актуальністю сторінки.
Наша система враховує ці зміни: ми постійно оновлюємо антибот-алгоритми, які відсіюють нетипові поведінкові сценарії, та застосовуємо інтелектуальні перевірки, що значно знижують ризик потрапляння реальної пропозиції під «приціл» модерації.

Методи клоакінгу: від простих до надійних

В основі обходу лежить той самий принцип: боту показуємо «білу» сторінку (White Page), а реальному користувачеві – наш оффер (Black Page). Але диявол, як завжди, в деталях реалізації.

Новачки часто намагаються використовувати прості редиректи через JavaScript чи HTML-тег meta. Це величезна помилка. Такі перенаправлення виконуються на стороні браузера клієнта, і роботи Google бачать їх як на долоні. Це прямий шлях до миттєвого бану за «введення в оману».

Професійний підхід завжди базується на серверних рішеннях. Спеціальний скрипт, розміщений на вашому сайті, аналізує кожного відвідувача ще до того, як йому покажуть сторінку. Він перевіряє User-agent (хто це – браузер чи Googlebot?) та IP-адресу (чи не належить вона до підмереж Google, Amazon чи інших дата-центрів, звідки ходять модератори?). Далі, залежно від результату, застосовується один з надійних методів:

• Підміна контенту. Найчистіший спосіб. URL-адреса в браузері не змінюється. Просто якщо скрипт бачить бота – він віддає йому код ідеального «вайту». Якщо ж це цільовий юзер з потрібного гео – на ту саму адресу завантажується контент Black Page;
• Серверний редирект. На відміну від JavaScript, це перенаправлення відбувається на рівні сервера, наприклад, через PHP-функцію header (“Location: …”) або директиву Redirect 301 у файлі .htaccess. Для пошукових систем це виглядає набагато природніше;

• Iframe. Ще один хитрий прийом. Боту віддається повністю «біла» сторінка, але поверх неї для реального користувача завантажується невидимий фрейм (iframe) на весь екран, в якому вже знаходиться ваш Black Page. Робот бачить код «вайту», а людина – оффер.

Запозичення трасту у самого Google

Також навіть у 2025 році для створення «вайтів», які меншою мірою можуть викликати підозру з боку алгоритмів, деякі вебмайстри досі використовують власні сервіси Google. Створюється проста сторінка на Google Sites або презентація в Google Slides з посиланням на цільовий домен. Для модераторів такий перехід з трастового сервісу самого Google виглядає максимально природно і значно підвищує шанси на апрув. Звісно, більшість арбітражників не заморочуються з написанням власних скриптів, а використовують готові TDS-сервіси (системи розподілу трафіку), які роблять всю цю магію автоматично.

Як клоака відрізняє модератора від клієнта

Центральним елементом всієї схеми, її мозком, є механізм фільтрації та редиректу. Це спеціальний скрипт або хмарний сервіс, який стоїть між вашим оголошенням і лендингом та аналізує кожного відвідувача.

Коли користувач клікає на рекламу, він спершу потрапляє на URL-адресу клоаки. Цей проміжний шар миттєво збирає всю доступну інформацію: IP-адресу (IPv4/IPv6), дані провайдера (чи це дата-центр, чи домашній інтернет), User-Agent (браузер, ОС), мову системи, часовий пояс, встановлені шрифти, відбитки Canvas та WebGL, і багато іншого. На основі цих десятків параметрів система приймає рішення: перед нею реальний користувач чи бот/модератор. Сучасні сервіси роблять це за долі секунди, використовуючи не просто «чорні списки», а складні системи скорингу, де кожен підозрілий фактор додає «бали» до загальної оцінки відвідувача.

Багато хто з арбітражників скаржиться, що навіть із застосуванням клоаки часом «прилітають» десятки банів. Ґрунтуючись на вашому досвіді та даних, які ви бачите, назвіть топ-3 неочевидні помилки, яких припускаються веби при налаштуванні фільтрації трафіку, і які зрештою призводять до бану.

• Ігнорування поведінкової симуляції. Ми ж моделюємо «живу» взаємодію користувача, щоб навіть найрозумніші боти не знаходили підозрілих сигналів;
• Гео-фільтрація без локалізації. У нас діє адаптивний підхід: система підтягує локальні провайдери та актуальні діапазони IP, тому навіть «сірі» модераторські підмережі відсікаються;
• Використання статичних баз. Ми ж працюємо з динамічними базами IP і юзер-агентів, які оновлюються щодня — це мінімізує шанси «пробиття».

Якщо відвідувач ідентифікований як модератор (наприклад, зайшов з IP, що належить Amazon, з вимкненим JavaScript і нестандартним розширенням екрану), він миттєво й непомітно перенаправляється на підготовлену White Page. Якщо ж усі перевірки пройдено, його шлях лежить на Black Page з реальним оффером. Крім баз IP, аналізується і поведінка: чи є рухи мишкою, чи відбувається скрол. Боти часто «паляться» на таких дрібницях.

Клоакінг — це вічна гра в кішки-мишки з модерами та ботами трафік-сорсів. Як часто вашій команді доводиться оновлювати свої бази IP-адрес модераторів та самі алгоритми фільтрації, щоб бути на крок попереду? І чи правда, що після кожного великого оновлення в умовному Facebook у вас починається «гарячий сезон»?

У Cloaking House цей процес автоматизований: оновлення відбуваються кілька разів на день. Тому навіть коли Facebook чи Google викочують апдейти, ми залишаємося на крок попереду.
Так, у періоди «гарячих сезонів» наші алгоритми особливо швидко адаптуються, і клієнти практично не відчувають хвилі банів, з якою стикаються інші.

Зараз багато розмов про те, що модерація все більше покладається на AI. Як, на вашу думку, це змінить правила гри? Чи готова індустрія клоакінгу до боротьби зі штучним інтелектом, який буде ще розумнішим і непередбачуванішим за нинішніх ботів?

Ми бачимо, що модерація поступово переходить на AI. Але Cloaking House вже заклав фундамент для роботи з цими умовами: наші алгоритми імітують справжню поведінку користувачів, а
White Page виглядають як реальні проекти з користю, а не просто «заглушки». Тому навіть із розвитком AI-модерації ми впевнено дивимось уперед: система адаптується автоматично і не потребує від арбітражників щоденного «ручного» втручання.

Тестування та агресивні підходи, які витискають максимум з трафіку

Налаштований сетап для клоакінгу – це ще не все. Його потрібно постійно тестувати й допрацьовувати. Перед запуском кампанії завжди перевіряйте, чи коректно працює фільтрація. Простий тест: використайте чистий браузерний профіль та VPN або проксі країни, на яку не таргетуєте РК. Має показати White Page. Потім використайте мобільний проксі з вашого цільового гео. Має показати Black Page. Якщо все працює – можна запускатись.

Коли фільтрація працює як швейцарський годинник, з’являється можливість використовувати максимально агресивні крео ленди та преленди. Модератори їх все одно ніколи не побачать (але це не точно 🙂). Це дозволяє створювати прокладки, які зазвичай відлітають в бан за мілісекунди, але дають шалену конверсію. Наприклад, для гемблінгу створюють фейкові новинні сайти з заголовками на кшталт: «Студент з [Назва міста] за тиждень заробив мільйон на новій грі та погасив іпотеку!». Звісно, таких підхід більше нагадує міслід, але для прикладу, стане у пригоді.

Але є важливий нюанс: реальні користувачі можуть скаржитися на відвертий обман. Велика кількість скарг (negative feedback) – це потужний сигнал для алгоритмів Facebook, який може призвести до бану акаунту, навіть якщо модерація нічого не помітила. Тому найкращі команди дотримуються «золотої середини»: прелендинг має бути агресивним, щоб конвертувати, але достатньо правдоподібним, щоб не викликати масового негативу і бажання поскаржитись.

Чек-лист запуску «сірої» зв’язки:

• Підготуйте унікальні креативи, уникаючи очевидних тригерних слів («виграш», «гарантія», «шок»).
• Налаштуйте трекер виключно для аналітики, але ніколи не використовуйте його для клоакінгу – для цього існують професійні сервіси.
• Налаштуйте фільтрацію трафіку через надійний клоакінг-сервіс і ретельно протестуйте перемикання між White та Black сторінками.
• Використовуйте окремий, «прогрітий» піксель для аналітики, щоб не втратити цінні дані у разі бану акаунту.
• Запускайте кампанію та уважно відстежуйте перші результати, щоб оперативно вносити корективи у фільтри чи креативи.

Зрештою, клоакінг – це не панацея, а складний технічний інструмент, який вимагає постійної уваги та адаптації. Це безперервна «гонка озброєнь» з рекламними платформами, де вебмастер завжди має бути на крок попереду. Але поки що це один з небагатьох робочих способів стабільно заробляти на сірих вертикалях, особливо, коли під рукою є інструмент, який створений аби допомагати обходити модерацію рекламних сорсів. То ж, як кажуть самі арбітражники: «Клоака дозволяє заробляти більше – гріх не використовувати, поки працює».